Знахідка

Фото: unsplash.com

Я шукала її весь день. Думала, що вона сховалася в метро. Мабуть, згорнулася клубочком за сонним чоловіком, який клював носом і заважав сусідові читати таблоїд.

А може вона замаскувалася під сумку біля ніг жінки з клунками біля ніг? Ця пані дивилася кудись вбік, але часом на її обличчі пробігала легка усмішка.

А що, як вона застрибнула в навушники до хлопця біля дверей? Або у футляр до скрипки маленької дівчинки? Здавалося, що в тому футлярі могла поміститися і сама дівчинка.

Я виглядала її біля пані, котра чергує біля вбиральні. Зазирала в офіси за прозорими стінами і білим кодом на чорних моніторах. Може, вона потоваришувала з програмістами? Або ж вона могла розчинитися у гіркій каві в чашці адміністраторки.

Раптом в якомусь із моніторів промайнуло її відображення. Може, то тільки здалося? Ще трішки, і я впіймала б її, але ж ні...

Пізніше я видивлялася її за кермом водія автобуса. Вона точно мала тут бути. Невже вистрибнула із салону напівдорозі? А що, як її поглинув касовий апарат продавчині магазину із втомленими очима? Втома її притягує. Або ж вона підкралася до молодого, але вже розчарованого подружжя. Може, жінка з чоловіком помістили її на дно поліетиленового кулька і присипали бутербродними наборами і випивкою? Але її цим не злякаєш.

Ні, я знаю! Може, маленький хлопчик з літачком у руках підхопив її? Вона небайдужа і до дітей. Або ж вона злетіла з цигарковим димом чоловіка, який палив на балконі? Колись бачила її там.

Врешті, мені набридло шукати. Коли ввійшла до квартири і вмостилась у ліжку, то відчула її холодну присутність. Вона зіскочила з шафи і залізла під ковдру, міцно обійнявши, немов сумувала за мною. А сама нікуди не зникала.